Страшно до чортиків: за що лають і хвалять фільм "Воно"
Опубликованно 15.11.2017 01:00
В український прокат вийшла екранізація одного з найвідоміших романів Стівена Кінга "Воно". В однойменній стрічці зібрали знакові для Кінга образи: побутове зло, милий американський містечко і насувається відчуття жаху. Екранізація 2017 року є не першою, роман вже переносили на екран в 1990 році. Тоді був знятий двосерійний фільм для ТБ.
Деніел Редкліфф у новому трейлері фільму "Джунглі"
У новій кіноверсії місто Деррі поверталося Воно жахливе. Дія фільму з 1950-х перенесли в 1980-е. В містечку таємничим чином зникають діти. Першим зник молодший брат 11-річного Білла Денбро. Підліток страждає заїканням, він не сильно популярний серед однолітків. Його друзями є кілька таких "знедолених" хлопців: очкарик Річі, астматик Едді, єврей Стенлі, товстун Бен, чорношкірий Майк і єдина дівчинка з усієї компанії — Беверлі. Разом підлітки протистоять страшного клоуну і банди хуліганів на чолі з відморозком Генрі.
За відгуками кінокритиків, фільм зібрав у себе всі елементи добре зробленого хоррора (епізоди зі страшилками, фонтани крові і т. д.), не запропонувавши глядачеві щось незвичайне або надприродне. В оповіданні зяють дірки, які, ймовірно, заповнять у другій частині фільму, коли герої повернуться в місто вже дорослими.
У Кінга жах, з яким зіткнулися підлітки, переплітаються зі страхом дорослішання, бути несхожим на інших, не виправдати очікування батьків. Творці картини не заглиблюються так далеко, у фільмі страшний клоун не втілення хтонічного древнього зла, яким його задумав автор, а звичайний страшний клоун. Також критиці піддався каст і робота акторів. Наприклад, ватажок хуліганів Генрі у виконанні Ніколаса Хемілтона не вийшов за рамки кліше антагоніста. Зате Білл Скарсгард отримав масу компліментів за створення страшного персонажа. Єдиний мінус, йому дали не так багато екранного часу, інакше б він вкрав фільм.
Опубліковані нові промо-арти фільму "Тор: Рагнарок"
Що стосується драматургії, то багато критики відзначають, що режисер Андресом Мускетті дещо спростив історію, проте укласти величезний роман в двогодинне оповідання, не вирізавши з нього деякі сцени, неможливо. Творцям вдалося домогтися автентичності, передавши атмосферу фільмів 80-х. Глядачам не варто чекати занадто страшних моментів, історія тримає в напрузі, але багато сучасні хоррор-стрічки дадуть фору концентрації льодових душу епізодів і умінні лоскотати нерви.
В чому сходяться подивилися фільм, так це в раді, дивитися на фільм "Воно", як на окрему історію, а не екранізацію одного з головних романів 80-х.
Категория: Новости
Страшно до чортиків: за що лають і хвалять фільм "Воно"
