Сім няньок антикорупції
Опубликованно 26.06.2020 01:45
На тлі розстрілу на Житомирщині, згвалтування в Кагарлику, побоїща в Броварах ще один скандал, пов\'язаний з правоохоронною сферою, проходить майже непоміченим. Мова про батлі між керівницею Офісу генпрокурора Іриною Венедиктової і керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назаром Холодницким.
Суть конфлікту, безперечно, важлива. Але ще більш важливим є той факт, що на додачу до силової тріаді МВС – ГПУ – СБУ, яка існувала з моменту проголошення Незалежності, в Україні протягом останніх років виникло кілька інститутів зі слідчими та/або антикорупційними завданнями.
Виникли, але не виправдали свого створення. У будь-якому випадку крім перманентних скандалів, антикорупційні структури не помічені в якихось конструктивних діях. Про скандали ми напишемо також, але спочатку – огляд новостворених інститутів. 1. НАБУ
Оголосивши в 2014 році масштабну боротьбу з корупцією, Україна взяла курс на створення відповідних структур. Одним з перших виникло Національне антикорупційне бюро (НАБУ). Його своїм рішенням 16 квітня 2015 року створив Петро Порошенко. У той же день НАБУ очолив Артем Ситник, який є беззмінним директором Бюро по сей день. Створення НАБУ було однією з вимог Міжнародного валютного фонду.
Чим займається Бюро? Розслідуванням отримання хабарів, якщо їх сума перевищує 500 мінімальних зарплат, що на сьогодні становить понад 1,5 млн грн. Агентство складається з центрального і семи територіальних управлінь, при цьому гранична чисельність НАБУ – 700 осіб. Підконтрольне НАБУ парламентського комітету по боротьбі з корупцією. 2. НАПК
Національне агентство з питань запобігання корупції (НАПК) виникло майже одночасно з НАБУ. Власне, НАПК – це НАБУ в мініатюрі. Відмінність в тому, що якщо НАБУ ловить великих риб, то НАПК розставляє мережі для корупціонерів будь-якого калібру.
НАПК перевіряє декларації всіх без винятку державних чиновників. У будь-якому випадку повинен це робити. А чиновники повинні фіксувати у своїх деклараціях будь-яке майно, вартість якого перевищує 100 мінімальних зарплат. В цей перелік попадають одяг, прикраси, предмети мистецтва. НАПК перевіряє також і фінанси політичних партій. Згідно із законом, кожен рік вони зобов\'язані надати звіт агентству.
Агентство має штатний розклад на 311 осіб. Зараз його керівництво складається з трьох осіб – голови та двох заступників. Попередньою керівницею НАЗК була Наталя Корчак. Зараз її змінив на посаді Олександр Новіков. Запуск роботи антикорупційного агентства був однією з вимог Європейського Союзу щодо безвізового режиму з Україною. НАПК несе відповідальність перед Верховною Радою України і звітує перед Кабінетом міністрів. 3. САП
Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру помилково вважають окремим органом влади, хоча вона фактично є структурним підрозділом Генеральної прокуратури України. САП була створена наказом Генерального прокурора України Віктора Шокіна від 22 вересня 2015 року. 1 грудня 2015 року її очолив Назар Холодницький. Він підпорядковується безпосередньо генеральному прокурору України, будучи його заступником з посади.
Як і звичайна прокуратура, САП підтримує державне обвинувачення у судах. Правда, це стосується тільки корупційних справ, які веде НАБУ. Також закон покладає на САП нагляд за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності детективами НАБУ. Як і у випадку з НАПК, створення САП було тісно пов\'язано з перспективами візової лібералізації між Україною і Європейським Союзом. 4. ВАКС
Вищий антикорупційний суд – довгобуд серед інших антикорупційних структур. Він заробив у вересні 2019-го, і це при тому, що ще в червні 2016 року були прийняті відповідні зміни в закон України "Про судоустрій і статус суддів". Згідно з ними, для розгляду справ певного роду в Україні створюють вищі спеціалізовані суди – Вищий антикорупційний та Вищий суд з питань інтелектуальної власності. Багато хто з юристів вважали і вважають ВАКС зайвою ланкою в системі правосуддя. Його місія і насправді досить вузька: згідно задуму, цей суд повинен розглядати справи, якими займається САП. 5. АРМА
Абревіатура, яка мало що говорить пересічному читачеві. Під цим скороченням ховається Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів. Скорочена назва — Агентство по розшуку та менеджменту активів, або АРМА.
Народжена АРМА у лютому 2016-го по волі Кабінету міністрів і також в рамках отримання безвізового режиму. Має не просто вузький, а зовсім обмежений функціонал, оскільки займається в основному конфіскованими ресурсами режиму Януковича. Від моменту початку і по теперішній час АРМА очолює Антон Янчук. А агентство звітує перед Верховною Радою і Кабміном. 6. ДБР
Державне бюро розслідувань не можна назвати антикорупційним органом, проте це і не цілком пересічна структура. Статус ДБР сказано, що Держбюро розслідує злочини, скоєні "знаттю", а далі йде довгий перелік тих, хто може бути "клієнтом" цього органу, а саме: колишні президенти і діючі прем\'єри, весь склад уряду разом із заступниками міністрів, народні депутати, члени ЦВК, уповноважений ВР з прав людини, керівники НАБУ, ГПУ, НАПК, САП, РНБО, Нацбанку і т. п. Розслідує ДБР і військові злочини.
Створювалося ДБР довго і важко, по суті – без малого 20 років: від перших спроб створити щось подібне в 1997-му і до кінцевої реалізації в 2016-м. Першим головою ДБР став Роман Труба, згодом не без скандалу відставлений з посади. Зараз Держбюро не має керівника, його функції тимчасово виконує Олександр Соколов. 7. МВС + СБУ
Не забувайте і про те, що з корупцією в Україні борються також "старожили" правоохоронного фронту – Служба безпеки України і МВС, а точніше, Національна поліція. Що стосується СБУ, то Служба залишається найстарішим органом України в боротьбі з корупцією. Відділення "До", відповідальний за цей напрямок, було створено ще 13 січня 1992 року.
Однак недолік СБУ - дуже широка спеціалізація цього відділу. Крім корупції, відділ "К" займається контрабандою та міжнародним наркобізнесом, транснаціональною організованою злочинністю, торгівлею людьми і нелегальною міграцією. А що стосується поліції, то вона також зобов\'язана ловити хабарників. Але зовсім дрібних – таких, які для НАБУ не представляють ніякого інтересу. ... і дитина без ока
При такому грандіозному кількості антикорупційних структур (а кожна з них, між іншим, тягне з бюджету чималу фінансування), Україна давно повинна була б подолати це ганебне явище. Але немає. У 2019 році (порівняно з 2018-му) наша держава тільки погіршило свої показники.
Існує так званий "Індекс сприйняття корупції" (Corruption Perceptions Index), тобто щорічне дослідження міжнародної організації Transparency International. Індекс є оцінкою від 0 (дуже високий рівень корупції) до 100 (вкрай низький рівень корупції). Так ось, згідно з рейтингом, у 2019 році Україна отримала 30 балів і посіла 126-е місце серед 180 країн і територій. І цей результат є певним регресом, адже в 2018-му Україна посідала 32 балами 120-е місце.
Тобто за рівнем боротьби з корупцією ми впевнено рухаємося в кінець списку – в напрямку найганебнішого 180-го місця. Але чому в такому разі займаються вищеперелічені НАБУ, НАПК, САП, АРМА, ВАКС, ДБР, СБУ і МВС? Гарне питання, а відповідь на нього – простий і передбачуваний. Всі названі структури борються за владу і сфери впливу, а також перманентно потрапляють у досить непривабливі історії з яскраво вираженим корупційним присмаком. Скандали. Ситник і квадроцикли
Топ-5 скандалів, в яких замішані провідні антикорупціонери, відкриває Артем Ситник. З 2017 по 2019 рік він неодноразово "відпочивав" у мисливському господарстві "Полісся-Сарни". Причому робив це з розмахом. Докладний звіт про його перебування в Сарнах у свій час опублікувала "Страна.иа". Видання пише, що Ситник зупинявся там щонайменше п\'ять разів і кожен раз його wishlist містив дорогі забаганки, у тому числі елітні сорти алкоголю. "Головний борець з корупцією так наотдыхался, що примудрився розбити два квадроцикла марки Bagi BRP 1000, ремонт яких вийшов приблизно в 4 тис. дол.", – пишуть журналісти "Країни".
А платили за всю цю розкіш сторонні люди. Елітний релакс Ситника кожен раз коштував як мінімум 100 тис. грн. Але цей момент він чомусь "забув" вказати у декларації. Зате про відпочинок Ситника не забув Сарненський районний суд, який визнав головного антикорупціонера винним у приховуванні певних витрат і навіть присудив йому символічний штраф у 3400 грн.
На підставі такого рішення частина нардепів намагалася ініціювати відставку Артема Ситника, але поки безуспішно. У любителя квадроциклів виявилося потужне лобі, що і не дивно. Бо другий скандал, в якому замішаний Ситник, це робота на колишню кандидатку в президенти США Хілларі Клінтон.
Більше року тому, в березні 2019-го, нардеп Борислав Розенблат, який сам є фігурантом "бурштинової справи", оприлюднив запис, на якій людина з голосом директора НАБУ Артема Ситника розповідає, як допоміг кандидату в президенти США Хілларі Клінтон під час виборів в 2016 році. Але це вже історія номер два. Ситник vs Холодницький
Яким же чином Ситник здійснював допомогу американцям? За версією Розенблата, шляхом оприлюднення чорної бухгалтерії Партії регіонів. Нагадаємо, що відповідна документація була знайдена в Межигір\'ї після втечі звідти екс-президента Януковича. Матеріали, з яких випливало, що "регіонали" платили за піар і консалтинг адвокату Трампа Полу Манафорту, кидали тінь і на самого Манафорта, і на Трампа. А значить, "запалити" ці дані було вигідно тодішньої суперниці Трампа, кандидатові в президенти США від Демократичної партії Хілларі Клінтон.
На численних ефірах Розенблат зазначав, що на оприлюдненої запису Ситник "чітко вказує, що він працює на Хілларі і все робить в інтересах українського народу, а проти американського народу". На записі людина з голосом Ситника дійсно говорить: "Я ж Хілларі допомагав". І додає: "Там саме Хілларі програла, я коли чорну бухгалтерію розслідував, ми ж оприлюднили дані Манафорта, якого посадили... Манафорт – це був керівник вищого штабу Трампа", – розповідає Ситник своєму співрозмовнику.
За цю історію міцно вхопився голова САП Назар Холодницький, у якого з Ситником була давня "любов". Він підтвердив, що голос на плівках Розенблата належить Ситнику. "Я почув по телебаченню цю розмову. Голос дійсно схожий на голос Ситника. Мабуть, він побачив себе геополітиком світового масштабу, допомагав Хілларі... у мене в 2016 році була з ним розмова на конференції в Панамі, де він теж говорив, що хотів допомогти Хілларі, а на моє питання – де ти, а де Хілларі, - відповіді не було", – говорив Холодницький в ток-шоу "Право на владу" на каналі "1+1".
У взаємних зіткненнях між Ситником і Холодницким було ще багато нюансів, які потягнуть на окрему статтю і навіть не одну. Наприклад, Холодницький скаржився на те, що люди Ситника побили його водія і встановили у нього пристрої для прослуховування, а Ситник "алаверди" розповів, як співробітники САП заблокували співробітників НАБУ. Словом, будні обох відомств сповнені яскравих і захоплюючих подій, але в Офісі генерального прокурора все одно чомусь вважають, що Назар Холодницький не діє. Холодницький vs Венедиктова
Як вже було сказано на початку статті, скандал між Холодницким і Венедиктової зовсім свіжий. Не далі як 26 травня генеральний прокурор Ірина Венедиктова заявила про те, що САП, на її переконання, працює зовсім недбало. Венедиктова зазначила, що слідчі САП так і не закінчили ряд резонансних процесів, за що винні не покарані, а багатомільйонні збитки не відшкодовані державі. Всі свої претензії Ірина Венедиктова озвучила в ролику на кілька хвилин, зробивши висновок, що робота САП не може бути визнана гідною, а скоріше, ганебною.
У Холодницкого з-за таких оценоки обурилися. І для висунення контраргументів скористалися мережею Фейсбук. В ніч з 26 на 27 травня на сторінці САП з\'явився відкритий лист, де зазначалося, що генеральний прокурор не має права давати їм вказівки. Це по-перше. А по-друге, в САП категорично не згодні зі словами Венедиктової про відсутність результатів роботи і бездіяльності. По кожній справі, яка знаходиться у відомстві, люди Холодницкого готові дати повний і вичерпний звіт.
А в цілому у втручанні Венедиктової в діяльність Спеціалізованої прокуратури побачили політичне замовлення. "В силу специфіки роботи ми володіємо інформацією і добре розуміємо запущені так званими політичними елітами процеси перепідпорядкування нашої діяльності певним цілям, які не узгоджуються із завданнями кримінального судочинства. З огляду на це, закликаємо генерального прокурора не бути частиною таких процесів, не чинити тиску на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і не ганьбити правоохоронну систему", – йдеться в заяві прокурорів САП.
Цю взаємну пікіровку можна розбирати ще довго, але слід зазначити, що й Ірина Венедиктова – персона "не без гріха". Венедіктова і конкурс
Як вже було зазначено, Державне бюро розслідувань тимчасово очолює Олександр Соколов. Це не чужа людина Ірині Венедиктової, адже в ті часи, коли вона сама очолювала ДБР, Соколов обіймав посаду заступника. Разом з Олександром Бабиковым, колишнім адвокатом Віктора Януковича. Розслідувачі з bihus.info довели, що конкурс, в результаті якого вакантні посади зайняли Бабіков і Соколов, був проведений абсолютно непрозоро.
Що стосується Соколова, то він з 2014 року працював в СБУ в Харківській області, звідки родом і сама Ірина Венедиктова. Однак зв\'язок між ними простежується не безпосередньо, а через дружину Соколова – Ганну Соколову. А щодо Бабікова, то він, можна сказати, є земляком Венедиктової, тому що деякий час очолював прокуратуру Харківської області. За всіма подробицями відсилаємо до журналістської першоджерела, зазначивши лише, що скандали в ГБР почалися задовго до приходу у відомство Венедиктової. Труба і плівки
ДБР, як нова інституція, викликала чимало нарікань ще під час її створення в 2016-м. Не до смаку багатьом довелося і призначення головою Бюро Романа Труби. Трубу вважали повністю залежним від президента Порошенко, і він дійсно був відданий Петру Олексійовичу протягом довгих трьох років – аж до завершення каденції останнього.
Тому що після цього Труба змінив "орієнтацію". Як гарячі пиріжки ДБР початок "піч" кримінальні провадження проти Порошенка, і зараз таких налічується майже півтора десятка. Саме доведення злочинних намірів Порошенко вважав своїм завданням номер один Роман Труба.
Але він працював у цьому напрямку недовго. Тому що його перший великий зашквар стався саме з-за того, що він активно переконував Зе-влада у своїй особистій відданості. А справи Порошенко називав пріоритетними для себе. Балачки Труби зафіксували на плівках і виклали у відкритий доступ. Телеграм-канал, присвячений цим развенчаниям, так і назвали – "Трубу прорвало".
Після оприлюднення записів Роман Труба був звільнений, його відомство тимчасово відійшло Венедиктової, а після його перепризначення на посаду глави Офісу генерального прокурора – згадуваному Олександру Соколову. До речі, зараз Труба подає в суд на президента Зеленського і вимагає поновити його на посаді. Суди – з довгими паузами – тривають з лютого, і хто знає, можливо, ще і завершаться рішенням на користь Труби. Але це буде вже зовсім інша історія. Ліквідувати не можна залишити
Як стверджують наші джерела, на Банковій давно виношують ідею ліквідації САП і НАБУ. Користі від обох структур, прямо скажемо, небагато. Власне, останні публічні заяви Венедиктової свідчать про те, що генеральний прокурор свого підлеглого Холодницкого вже пререкла на звільнення. А очолювану ним структуру – на ліквідацію. Враховуючи близькість Венедиктової до президента, це питання можна вважати вирішеним. Або майже вирішеним. Тому на шляху до такого плану може стояти негативна реакція міжнародних партнерів України, для яких створення САП відіграло значну роль при лібералізації візового режиму з Україною.
Те ж стосується і НАБУ, де Артем Ситник муляє влади не менше, ніж Назар Холодницький. І навіть не з-за коліс, а з-за його втручання в українсько-американські відносини і підігравання демократам. Як відомо, нинішній глава держави взяв курс на підтримку чинного президента-республіканця Дональда Трампа, а тому спогади про те, як Ситник "допомагав Хілларі", мало кого втішають на Банковій.
Правда, для остаточної ліквідації САП і НАБУ провладної фракції знадобляться голоси для внесення відповідних змін у законодавство. Чи знайдуть їх "слуги народу"? Про це 112.ua запитала у заступника директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдана Петренко і політолога Євгена Шпильки.
"Станом на зараз у Верховній Раді не зібралася б потрібної кількості голосів за ліквідацію НАБУ. А якщо і зібралася б, це стало б кроком у напрямку переформатування парламенту, тому що в середовищі тих самих "слуг" є діаметрально протилежні погляди щодо НАБУ. Тому що там є й ті, кого ми називаємо "соросятами", тобто вихідцями з грантової середовища, але є й ті, хто до Нацбюро ставиться відверто вороже. Піднімаючи це питання, влада просто розколе свою фракцію", – вважає Булавка.
А Богдан Петренко каже з цього приводу наступне: "Я сумніваюся, що у Банкової вистачить сміливості ліквідувати ці дві структури. Як би ми їх не критикували, вони в найменшій мірі залежні від президентської вертикалі. І це вже не кажучи про те, як би сильно погіршилися відносини з нашими донорами, які надають Україні фінансування. Навряд чи мова йде про реальну ліквідації САП і НАБУ, можливо, справа в тому, щоб виторгувати якісь преференції у міжнародних партнерів. Особливо зараз – у відповідний час, коли кожна країна в основному зосереджена на власних проблемах і на те, як з найменшими втратами вийти з посткоронавирсуной ситуації".
Експерт нагадує: на початку каденції Зеленського "мало місце бажання на рівні Конституції підпорядкувати НАБУ та ДБР президенту". Провладна більшість виступило з відповідною ініціативою, але Конституційний суд визнав законопроект частково неконституційним. "Тоді ідею загальмували, але бажання посилити вплив на антикорупційні структури залишилося. Можливо, за всіма останніми війнами криється бажання переформатувати їх так, щоб це задовольняло влада", – говорить Петренко. Він підкреслює, що мова може йти швидше про реорганізацію антикорупційних органів, а не про повної їх ліквідації.
"Ліквідація НАБУ дуже сильно ускладнила б відносини України і США, – додає Булавка. – Тим більше при відсутності посла Сполучених Штатів, який вже отримав призначення, але ще не прибув у Київ. Саме фігура посла США в Україні була ключовою при просуванні ідеї створення антикорупційних органів. Вона ж, ця фігура, і захищала ці органи від зовнішнього впливу. Ну і не забуваємо про факторі МВФ та потреби отримання західних кредитів. Це питання настільки складне, що виходить за рамки внутрішньоукраїнської порядку денного. Так що я б не очікував прийняття жодних рішень з НАБУ і САП до узгодження кредитів і до прибуття посту.
Обидва експерти одностайні: з антикорупційними органами в Україні відбувається щось не те. Однак сама ідея в цьому не винна. Просто "форма підмінила собою зміст. Зовні все виглядає красиво: є вивіска – "антикорупційний орган", є величезні витрати на них з бюджету (згадаймо хоча б тактичні шкарпетки для НАБУ за 373 грн за пару), є галочка, яку поставили собі західні партнери – мовляв, ця робота зроблена. Але за змістом є дуже багато питань. І по ККД теж – тому що тут не більше 10%. Адже діяльність антикорупціонерів – це не тільки кількість посадок, а ще й створення певної атмосфери в соціумі: коли люди впевнені в справедливості і невідворотності покарання для чиновників. Чи є у нас така атмосфера і така впевненість? Очевидно, що ні. І це при тому, що у антикорупціонерів – особливо при Порошенко – був повний карт-бланш", – констатує Євген Булавка.
"У нас все працює настільки ефективно, наскільки це дозволяє культура нашого населення. Тобто навіть якщо говорити про те, що антикорупційні структури інтегровані в наш соціум з Заходу, вони все одно підпадають під вплив української політичної культури. А в ній домінує толерантне ставлення до корупції, і з цим вже нічого не поробиш. Не можна виключити з гри цей конкретний орган, який "прогнила", і вважати, що в Україні подолана корупція. Немає, так це не працює", – резюмує Богдан Петренко.
Отже, все в кінці кінців залишиться без змін. Скидається на те, що з НАБУ або без НАБУ життя пересічного українця і надалі буде текти по заздалегідь певному руслу.
Наталія Лебідь
Категория: Новости
Сім няньок антикорупції
