Підступна медреформа: Чому протестують працівники психлікарень
Опубликованно 12.06.2020 19:05
Наслідком другого етапу медичної реформи в Україні стали масові акції протесту працівників психіатричних клінік. Реформа поставила психлечебницы в ситуацію, в якій доведеться або масово звільняти медперсонал, або ж викидати на вулицю пацієнтів, які без належного лікування та догляду можуть представляти небезпеку для оточуючих, так і для самих себе. Наслідком другого етапу медичної реформи в Україні стали масові акції протесту працівників психіатричних клінік. Реформа поставила психлечебницы в ситуацію, в якій доведеться або масово звільняти медперсонал, або ж викидати на вулицю пацієнтів, які без належного лікування та догляду можуть представляти небезпеку для оточуючих, так і для самих себе.Співробітники психлікарень виходять на масові протести
У минулий вівторок, незважаючи на чинні з-за карантину обмеження, 150 співробітників Київської Павлівки - Київської психіатричної лікарні - вийшли на масовий протест. В рамках стартував 1 квітня другого етапу медичної реформи НСЗУ виділяє установі лише 22% необхідної йому фінансування – дефіцит коштів становить 155 млн грн. "НСЗУ виділила нам та іншим психіатричним лікарням України лише одну третину від необхідного фінансування. Щоб укластися в ці гроші, мені потрібно звільнити близько 35-40% працівників", - заявив ЗМІ головний лікар лікарні В\'ячеслав Мішиєв. З Павлівки можуть звільнити 450 співробітників, або 11 осіб з кожного відділення (весь штат - 1401 осіб), а ті, які залишаться, будуть отримувати в рамках наявного фінансування 3-4 тис. грн.
В аналогічній ситуації Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня, відома як Кульпарків. 3 квітня лікарня, яка є найбільшим центром психіатричної допомоги у західному регіоні, на сторінці в Facebook повідомила, що в результаті катастрофічного зменшення фінансування (лише 20% від потреби на 9 місяців з квітня по травень) в результаті другого етапу медреформи опинилася на межі фінансового та соціального колапсу. Лікарні не вистачає коштів на харчування та утримання пацієнтів. За словами гендиректора медустанови Богдана Чечітки, коштів, передбачених контрактом з НСЗУ, катастрофічно не вистачає ні на зарплату, ні на харчування та медикаменти для пацієнтів. Без фінансування залишилося амбулаторне обслуговування тисяч пацієнтів з шизофренією і епілепсією – інвалідів другої та першої групи, яким за законом належить безкоштовне лікування. Варто відзначити, що в цілому по Україні, за даними Асоціації психіатрів, тільки 10 з 53 медичних установ психіатричного профілю після 1 квітня отримали фінансування для пільгового медикаментозного забезпечення пацієнтів в амбулаторних умовах.
Співробітники львівських психіатричних лікарень приєдналися до протесту київських колег.
Обласна клінічна лікарня в Слов\'янську на 9 місяців 2020 року (з 1 квітня до 31 грудня) за контрактом з НСЗУ фінансується на 18,4%, психіатрична лікарня в Маріуполі – на 38%, психіатрична лікарня в Краматорську - на 37%. На 22,4% профінансована Вінницька обласна психіатрична лікарня № 2, і тільки на 12% - комунальне некомерційне підприємство "Обласне установу з надання психіатричної допомоги" в селі Вільшана Закарпатської області.
Всього, за даними Моз, з НСЗУ уклали договори 58 спеціалізованих психіатричних лікарень, фінансування яких у середньому було зменшено у 2 рази. Загальне недофінансування психіатричних лікарень в Україні становить 898 млн грн, визнають в Моз.
Лікар-психіатр, психотерапевт, медичний директор комунального некомерційного підприємства Сумської облради "Обласна спеціалізована лікарня" у Глухові (обслуговує 6 районів Сумської області, приймає пацієнтів і з Сум, в 2019 році пролечила 1500 пацієнтів) Євген Скрипник в коментарі 112.ua розповів, що, незважаючи на відносно краще, ніж у інших, ситуацію (НСЗУ установа профінансувала на квітень - грудень на 71% від потреби), ситуація складна.
"З тих грошей, що нам дає НСЗУ, ми повинні виплачувати пенсії колишнім своїм працівникам, які пішли на пільгову пенсію, а це близько 30 тис. грн на місяць. У нас чотири людини служать в армії, і ми теж повинні виплачувати їм заробітну плату з цих же коштів", - повідомив Скрипник. За його словами, в нинішній ситуації відчувається дефіцит коштів на виплату зарплат медперсоналу. Установа стоїть перед необхідністю скорочувати ліжко-місця (ще до другого етапу реформи їх скоротили на 10 до 160). Якщо фінансування збільшено не буде, доведеться звільнити не менше 30% співробітників". Скрипник попередив, що без належного фінансування може погіршитися раціон харчування хворих, рівень забезпечення ліками. НСЗУ закликає психлікарні заробляти самим
Другий етап медичної реформи передбачає, що частково фінансування медичних установ має відбуватися за рахунок коштів пацієнтів: мовляв, лікарні повинні надавати гарантовані послуги, за які платить НСЗУ, але також повинні організувати і платні послуги. Така модель не може бути реалізована в українській психіатрії, заявив 112.ua президент Асоціації психіатрів Семен Глузман: "Ні в одній нормальній країні психіатрична служба не може заробляти в силу специфіки. У Канаді всього дві приватні психіатричні лікарні, також їх одиниці в Штатах. Це дуже дорого".
З ним погоджується і Євген Скрипник: "Наша установа не надає таких послуг, за які може бути призначена оплата. Сподіватися на фінансування за рахунок надходжень від послуг, що надаються за сооплате, нам нічого. НСЗУ нам говорили, що ми повинні шукати можливості надавати такі послуги, які могли б продавати. Але сама по собі сфера, в якій ми працюємо, таких можливостей не передбачає. Перебування хворого на ліжко-місце обходиться в 5-7 тис. грн в місяць, звідки він візьме гроші, щоб це сплатити, якщо у нього пенсія 1,5 тис. грн?".
З 27 пакетів гарантованих медичних послуг в сфері психіатрії НСЗУ оплачує тільки два: "Психіатрична допомога дорослим і дітям", а також "Лікування осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів з використанням препаратів замісної терапії". Таким чином, не вдаючись в подробиці, НСЗУ розраховує бюджет психлікарень, виходячи з базових 7,2 тис. грн за пролікований випадок. "У цю суму входять всі послуги (харчування, медикаментозне лікування, зарплата лікарям) всі послуги, крім комунальних. Ця сума виплачується незалежно від тяжкості випадку і терміну перебування пацієнта у закладі, що 10 днів, що 2-3 місяці (а окремі випадки, і правда, вимагають настільки тривалого лікування)", - зазначив Євген Скрипник.
Співрозмовники 112.ua вважають, що фінансування має бути збільшено мінімум в два рази – до 14 тис. грн за пролікований випадок і враховувати специфіку випадків: ефект від дії деяких ліків, які використовуються для лікування психічних захворювань, настає через 2-3 тижні після початку їх прийому, а деякі випадки вимагають і більш тривалого, до декількох місяців, лікування.
У листі, направленому до Моз (у зв\'язку з проблемами, що виникли із-за другого етапу медреформи), директор психіатричної клініки Слов\'янська Юрій Смаль зазначає, що "психіатрична допомога відрізняється від медичної допомоги в інших напрямках. Вона передбачає більш тривале перебування пацієнтів у стаціонарі, необхідність вирішення соціальних питань пацієнтів, які втратили родинні зв\'язки, проведення примусових заходів медичного характеру в тому числі". Змушені викидати пацієнтів на вулицю
У нинішній ситуації найбільша загроза нависла над хроніками, які в силу обставин доживають свій вік при психіатричних лікарнях. Як правило, таким людям нікуди йти, і зараз персонал психлікарень буде змушений або утримувати їх за власні кошти, або ж викидати на вулицю, що зараз і відбувається.
Проблема "соціальних ліжок", як їх називають в медичному середовищі, в психіатрії більше ніж масштабна, відзначають співрозмовники 112.ua. "Коли ми опитували головлікарів психлікарень, яка кількість людей, які за медичними показаннями не повинні перебувати у лікувальному закладі, вони змушені утримувати, з\'ясувалося, що в середньому ця цифра близько 30%. Безумовно, іноді це сталося з тієї причини, що головлікарям було не вигідно скорочення числа пацієнтів, що в умовах фінансування за старими принципами (заснованих на підходах планової економіки) призвело б до його скорочення. Але найчастіше основна причина була іншою – лікарям було просто нікуди подіти цих нещасних людей. Вони були не настільки хворі, щоб тримати їх у стінах психлечебницы, але і йти їм було нікуди: деякі з цих людей втратили житло, їх сім\'ї зруйнувалися. Від деяких таких пацієнтів просто відмовлялися родичі, вважаючи їх тягарем. Ми називаємо це проблемою "соціальних ліжок", - розповів Семен Глузман.
В якості лікаря психіатра-експерта я брав участь у моніторингових візитах, які були організовані Департаментом реалізації національного превентивного механізму Секретаріату уповноваженого ВР з прав людини. Зокрема, ми були з візитами в психоневрологічних лікарнях, в яких стикалися з тим, що в таких установах чимало людей, які не можуть бути виписані із-за психічного стану, так і у зв\'язку з тим, що втратили соціальні та родинні зв\'язки, не можуть дати самі собі користі, розповів Скрипник: "Такі люди живуть при лікарнях часом 10-20 років. В нашому лікувальному закладі таких людей небагато, але вони є. Зараз і ми, і інші лікувальні установи будемо змушені виписувати таких пацієнтів!".
Євген Скрипник розповів історію пацієнтки: "Ми в своїй практиці вже стикалися з випадками, коли, наприклад, змушені були виписати хроніка бабусю-пенсіонерку додому. З рідних у неї тільки брат, який наглядатиме за нею не бажає, а вона сама не може навіть приготувати собі їжу, включити газову конфорку. Проходить час, і її привозить до нас назад до лікарні швидка допомога. Але в той же час кошти, передбачені НСЗУ для неї, вже через місяць (у рамках гарантованого пакету) закінчуються, і, якщо медперсонал не може далі за нею доглядати (годувати, купати, виділяти медикаменти) за власні гроші, її треба буде знову виписувати".
Ще одна причина, яка буде штовхати лікарів виписувати пацієнтів "соціальних ліжок", - те, що НСЗУ виплачує 7200 грн тільки за проліковані випадки, за фактом виписки. Адже принцип такий, що гроші ходять за пацієнтом.
Проблема стоїть гостро у зв\'язку з відсутністю в Україні системи реабілітації людей з психічними захворюваннями. Паралельно зі скороченням ліжок у психіатричних лікарнях і закриттям установ, яке відбувалося впродовж усіх років після здобуття незалежності, повинна була посилюватися роль диспансерів, які надавали амбулаторне лікування, реабілітаційних установ. Цього не відбувалося, каже Глузман. Більшість диспансерів, які ще трималися на плаву, могли запропонувати тільки медикаменти застарілих поколінь. Деякі з них викликали серйозні побічні ефекти або взагалі не надавали належної дії.
"Найгірше те, що в Україні не приділяли уваги формуванню проміжної ланки, які широко розвинені в цивілізованих країнах: сестринські будинки, гуртожитки, будинки на півдорозі, які дозволяли б хворим, які пройшли лікування, реабілітацію, повернути собі навички життя в суспільстві. Така практика набагато дешевше, ніж дорога система госпіталів", - підкреслив президент Асоціації психіатрів України в коментарі 112.ua.
В українських реаліях головлікарі психлікарень можуть спробувати перевести соціально незахищених пацієнтів в інтернати, підвідомчі Мінсоцполітики. І хоча умови життя в них далекі від досконалості, що неодноразово підтверджувалося в ході журналістських розслідувань, влаштувати людини в подібний заклад було і залишається непростим завданням.
"Часто інтернати мотивують відмову прийняти пацієнта високою завантаженістю. Але при цьому в ході організованої інспекції психоневрологічних установ, які у квітні 2018 року проходили під егідою Секретаріату уповноваженого з прав людини Верховної Ради україни Валерії Лутковської, за участю представників міжнародної організації "Глобальна ініціатива в психіатрії", ми прийшли до висновку, що навскидку близько 30% людей, які проживають в інтернатах, могли б бути повноцінними членами суспільства, працювати", - розповів Глузман.
Виконавчий директор фундації "Права людини в сфері психіатрії", голландський правозахисник Роберт ван Ворен розповів кореспонденту 112.ua історію дівчини (в 2018 році їй було 20 років), яку в 9 років влаштувала в інтернат її рідна тітка, яка посіла трикімнатну квартиру батьків дівчини в Слов\'янську. Незважаючи на те, що дівчина мала єдиний недолік у розвитку (аномально низький зріст), їй поставили психіатричний діагноз і визнали недієздатною, що в Україні є довічним статусом. Оформила опікунство на себе тітка, яка, крім квартири, оформила ще і пенсію по інвалідності. При цьому за 11 років, протягом яких її племінниця не могла вийти далі стін інтернату, тітка її жодного разу не провідувала. Роберт підтримував спілкування з дівчиною і допомагав їй через суд домогтися скасування статусу недієздатності (за позовом від третьої особи). Процедури, коли людина може оскаржити підстави на своє перебування в інтернаті сам, в Україні не існує. Такі випадки не поодинокі.
На прес-конференції в "Укрінформі" (за результатами інспекції психоневрологічних інтернатів) з участю Роберта ван Ворен і Семена Глузмана повідомлялося, що в українських психоневрологічних інтернатах допускаються масові порушення прав людини: у підопічних не питають згоди на лікування, їх піддають примусової ізоляції. В інтернатах люди часто перебувають в умовах "довічного ув\'язнення", в тому числі і ті, хто потрапив туди по злому наміру або ж в результаті діагностичної помилки. Відомі випадки, коли директори інтернатів, оформляють опікунство над тими підопічними, у яких не було нікого з близьких, отримуючи за них їхню пенсію. Роберт ван Ворен розповідав про відоме йому разі, коли директор одного інтернату оформив на себе 200 недієздатних, отримуючи сукупно до 2 тис. євро в рік замість підопічних.
Поліпшили цю ситуацію, до речі, дуже своєрідно. З 1 січня 2020 року вступив в силу новий Закон "Про соціальні послуги", який повинен був здійснити революційні зміни, в тому числі і в сфері реабілітації людей з психоневрологічними діагнозами, але документ так і не зміг заробити, у зв\'язку з відсутністю необхідних підзаконних актів. Більшість з них до цих пір не затверджено.
У зв\'язку з цим влаштуватися нині в інтернат практично неможливо. "Закон про соціальні послуги скасував всі існуючі до його появи підзаконні акти Мінсоцполітики, у тому числі положення про інтернатах, порядок оформлення в ці установи. При цьому нова нормативна база досі не розроблена. Незважаючи на те, що вакантних місць достатньо, з 1 січня жоден новий людина в інтернати оформитися не міг, в тому числі і люди з психічними захворюваннями", - підтвердив Євген Скрипник. Він зазначив, що з цією проблемою останнім часом часто звертаються родичі пацієнтів. Вони серйозно стурбовані тим, що відбувається. Якщо нічого не змінювати, наслідки будуть катастрофічними
Якщо влада нічого не зроблять і ситуація на краще не зміниться, наслідки не змусять себе чекати. Якість психіатричної допомоги в Україні знизиться до критичного рівня, що особливо тривожно в умовах пандемії коронавіруса, яка, як повідомляють, науковці може призвести до зростання випадків психічних розладів, а також з урахуванням наявності проблем у людей, які пройшли АТО.
Надавати допомогу буде нікому. При нинішньому рівні фінансування, за даними Асоціації психіатрів України, 53 психіатричні лікарні будуть змушені скоротити 3164 штатні одиниці, в тому числі лікарів і медсестер. Інші, найімовірніше, будуть звільнятися, з урахуванням збільшеного навантаження і жебрацьких зарплат.
Пацієнти "соціальних ліжок" будуть викинуті на вулицю, де, швидше за все, будуть приречені на вірну загибель. Про це, до речі, ще в лютому попереджав директор комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Перша обласна спеціалізована лікарня міста Ромни" Володимир Кульбачний. Від імені групи лікарів-психіатрів він зареєстрував на сайті президента петицію.
"Громадяни України, які страждають психічними розладами, - у багатьох випадках бідні, не здатні задовольнити мінімальні життєві потреби люди, у яких немає грошей і в більшості випадків будинку. Вони не потрібні суспільству і рідним, частина їх багато років знаходиться в закладах з надання психіатричної допомоги та потребу в постійному догляді, нагляд і медикаментозному лікуванні. Реформа вторинного і третинного ланки медичної допомоги, запланована на квітень 2020 року, не передбачає коштів на лікування цієї категорії пацієнтів, тому вони змушені будуть піти з лікарень, які раніше були для них домом, на вулицю - в життя, в життя, до якої вони не пристосовані. Більшість цих пацієнтів загине протягом 3-6 місяців, частина порушить закон і потрапить на примусові заходи медичного характеру різних рівнів", - попереджає лікар.
Про серйозні наслідки такого підходу говорить і Глузман: "Далеко не всі психічно хворі небезпечні для оточуючих, найчастіше вони небезпечні для себе. Але коли вони отримують хоч якесь навіть не найпросунутішу лікування, отримують нехай і не найсучасніші препарати, у них знижуються стан збудження, йде галюцинаторний синдром, марення стає м\'якше. А коли ми такого пацієнта просто викидаємо, є ризик того, що симптоматика загостриться. А раптом галюцинаторний голос скаже йому: "Ось цей незнайомий чоловік – винуватець твоїх бід, йди задуши його". А що про це думають в Моз?
Моз визнає проблеми у сфері психіатрії, породжені другим етапом медреформи. На наступний день після протестів співробітників Київської та Львівської психлікарень міністр охорони здоров\'я Максим Степанов заявив на брифінгу, що є проблема: він констатував, що лікарня ім. Павлова отримала лише 50% від необхідного їй фінансування. "Вони опинилися на межі закриття саме тому, що ті тарифи, які розраховані, - вони не відповідають реаліям... Якщо говорити мовою цифр, то загальне недофінансування становить 898 млн по всьому психіатричним лікарням. Ця цифра поставила на межу закриття багато психіатричні лікарні", - сказав Степанов.
Він запевнив, що Моз скоро розробить механізм, який дозволить реформувати психіатричну службу: "Ми зробимо істотну редакцію реформи, ми хочемо, щоб після реформування не закривали лікарні. Що стосується психлікарень, за тими розрахунками, які ми завершуємо, психіатрична служба буде фінансуватися за окремим механізмом, що дозволяє реформувати її за чітким критерієм, і, з іншого боку, щоб ми її не втратили".
Легко сказати, але важко зробити. Неясно, звідки нині взяти кошти, щоб залатати дірки і профінансувати психлікарні хоча б на рівні субвенції 2019 року. До того ж більшість питань, які потребують законодавчого врегулювання. "В чому трагедія Степанова? Він все розуміє, але нічого не може змінити, тому що потрібно змінювати законодавство – цілий масив законопроектів, який був прийнятий в останні роки і набув чинності", - підсумував Семен Глузман.
Олена Голубєва
Категория: Новости
Підступна медреформа: Чому протестують працівники психлікарень
