Художник Анатолій Гайдамака: Музей Голодомору переплутали з фітнес-центром
Опубликованно 16.03.2018 00:30
Відомий художник-монументаліст Анатолій Гайдамака — про те, чому нинішня влада влаштували геноцид його колег і де з\'являться нові музеї.«музей голодомору, схоже, переплутали з фітнес-центром». «У владу прийшли Швондеры, які влаштували геноцид культури»
— Анатолію Васильовичу, нещодавно ваш колега Іван Марчук пошкодував, що свого часу повернувся із США в Україну і сказав, що наша країна для життя найгірша в Європі. Схоже розчарування ви висловлювали в 2008 році. Зараз поділяєте його думку?
— І не тільки він повернувся, інші теж розчаровані. У 2008 році я сказав, що не хочу жити в цій країні. Зараз стало ще гірше, і не тільки мені. Після кожної революції люди сподіваються на краще. Всі художники майже кожен день були на Майдані. Думали, що щось зміниться. Але так сталося, що зараз у відношенні художників відбувається геноцид і цькування. Той же Андріївський узвіз практично знищений, там художників немає. Після 1986 року ми організували там український Монмартр, де згодом працювали близько 150 моїх колег. Ми почали відновлювати майже знищені до того часу будинки, що стояли без дахів і вікон-дверей. Ми створили музей Подолу. Після приходу незалежності на нас стали наїжджати «маски-шоу», почалися підпали, боротьба за приватну власність. Ми тоді поставилися до приватизації несерйозно, адже нікому і в голову не приходило, що художників можуть вигнати на вулицю
Приватизацію художникам заборонили, щоб не заважали дерибанити будинку. Ми відбивалися, влаштовували мітинги. Поступово Андріївський вимився, художників вижили, тепер багато працюють у себе на кухнях. До цього привело і небачене підвищення цін на оренду майстерень. Схоже, нас прирівняли до олігархів. І кожен рік оренда підвищується. До речі, при Януковичі для художників були пільги — за приміщення до 50 кв. м платили 1 грн оренди, а більше ніхто старався і не брати. Після Майдану всі пільги скасували. До слова, наприклад, у Франції і Бельгії, для художників величезні пільги. А деякі країни взагалі їх містять. Китай дає не тільки майстерні безкоштовно, але і квартири поруч будує.— Які у вас зараз стосунки з владою?
— Після Майдану в районну і міську владу прийшли Швондеры. Для прикладу, мене не пускають в майстерню на узвозі, з 2014-го не хочуть продовжувати оренду, незважаючи на щомісячну плату 9 тис. грн плюс за комуналку.
Там приходять в непридатність картини з-за fourties минулої зими опалення. Немає води і світла. Хоча раніше там побували тисячі людей, відомі люди залишили автографи на стінах. Часто бував Віктор Ющенко. Перебуваючи на різних посадах, він запрошував у майстерню гостей з різних країн — послів, прем\'єрів. Це був центр спілкування з цікавими людьми.
А зараз департамент культури говорить, що це я довів майстерню до непридатного стану. А особливо багато переживають з приводу цього приміщення в управлінні охорони культурної спадщини, хоча ця будівля не пам\'ятник, на ньому немає навіть таблички. Хоча могла б з\'явитися — в пам\'ять про тих, хто бував у цьому будинку. При цьому там чомусь не переживають, що руйнується Гостинний двір, Київська фортеця, під загрозою руйнування знахідки часів Київської Русі на Поштовій площі.
Коли я про це кажу, мене не чують. Країна стала сліпоглухоніма. І найнебезпечніший штат у владі — середня ланка, яка безпосередньо відповідає за культуру. — Ви зверталися до мера?
— У нього в місті і так проблем вистачає: то сніг, то дороги. І причому тут Кличко? Поява Швондерів від культури у владі — явище не тільки київське. Це пішло по всій Україні. Перед Новим роком на захист моєї майстерні на ім\'я Кличко написали листа Леонід Кравчук і Віктор Ющенко, космонавт Каденюк, половина Верховної Ради. До цього теж було багато звернень у різні інстанції. Соромно за країну. Моя проблема вже відома не тільки в Україні, але і за кордоном.
— А президент, прем\'єр? Ви до них зверталися? Адже коли-то з Ющенком, як кажуть, ви були на короткій нозі...
— З Петром Порошенком і Володимиром Гройсманом я добре знайомий. З Порошенком — з часів Ющенка, в команді якого він був. З Гройсманом — з часів встановлення пам\'ятника Шевченку у Вінниці, коли він був там мером. Тоді вони запрошували на зустрічі, прислухалися. Зараз до них не достукатися. Але я все розумію — важка ситуація в країні.
З Ющенком ми і зараз дружимо. А тоді горіли ідеями, але не всі реалізували. Ми були з ним знайомі з тих пір, як я робив в Національному банку інтер\'єри, музей грошей. Потім моя майстерня була його «штабом». Я їздив в Хоружівку, знав його маму. Зробив там меморіал Голодомору. Одночасно реалізували проект першої черги Меморіалу жертвам Голодомору біля Лаври. Було багато проблем, влада виділяла ділянки на Володимирській гірці, біля заводу «Арсенал» або на клумбі біля мосту Патона. Але мій проект спочатку був прив\'язаний до місця біля Лаври. Коли Ющенко його побачив, викликав Черновецького, щоб він виділив землю. Жителі сусідніх будинків мене дякували — виявляється, на тому місці планувалася будівництво 17-поверхового будинку. — Ви дружите з добробатами, робите безкоштовно проекти надгробків для загиблих бійців. Як люди, які пройшли Майдан і АТО, сприймають нинішню ситуацію в країні?
— Дуже погано. Навіть не очікував, що настільки. Не дай Бог, вони прийдуть зі зброєю сюди. У них розчарування повне. В першу чергу — злість на військове начальство за даремні людські втрати. Також вони говорять, наприклад, про волонтерської допомоги. Якщо її направляють безпосередньо, вона доходить, якщо централізовано, через військові частини, — вже немає. — Ви розповідали, що у вас є «15 кілограмів нереалізованих проектів». Який найбільш важливий для вас?
— У мене є цікавий проект, який міг би зіграти міжнародну роль. Меморіал загиблим на Буковині 1 квітня 1941 року, коли людям, незадоволених радянською владою, дозволили переселитися в Румунію. Передісторія така. Коли в 1939 році на Західну Україну прийшла радянська влада, її спочатку зустріли хлібом-сіллю. А потім почалися репресії, людей заганяли в колгоспи, ламали церкви. А там народ побожний, не зрозуміли такого. І для них пропозицію переселитися було важливою подією. На кордон прийшли кілька тисяч людей різних національностей, з дітьми, були священики. А їх розстріляли з кулеметів. Залишилися в живих одиниці.
Я був в Ханти-Мансійському краї, де залишилися нащадки буковинців. Вони розповідали, що в дорозі теж багато померло. У Румунії мій проект готові реалізовувати — збитий клин журавлів з полями на три кілометри до румунського кордону. Але з двох сторін, щоб зійтися на кордоні. Проект давно лежить в АП, але президенту не показують.
— Ви проти проекту музею у другої черги Меморіалу жертвам Голодомору. Чому?
— Там вийшла провокація. Мене відсторонили від участі в проекті. За затвердженим проектом, буде музей, в якому ні сам Голодомор не показаний, ні історія червоного терору, розпочатого 100 років тому, який і привів у результаті до трагедії. Там запроектовано зелена зона, зона релаксації і багато іншого всякої дурі. Автори переплутали музей Голодомору з фітнес-центром.
— Меморіальний комплекс воїнам АТО поруч з Батьківщиною-матір\'ю, за яким ви готуєте проект, вже за назвою неоднозначний — «Агресія Росії». Ви вважаєте, що потрібно і далі посилювати конфлікт?
— Назву навряд чи залишать. Ділянка ще не виділили, так і незрозуміла сама філософія комплексу. Я бачу композицію на сходах Московських воріт Київської фортеці: посередині великий «камінь спотикання», а на кожній ступені — всі країни, проти яких Росія воювала, починаючи з України в 1918 році, коли прийшли війська Муравйова, і закінчуючи нинішньою Україною, а в середині десятки країн — Вірменія, Естонія, Грузія. Але цей проект нікого не цікавить. Вже оголошено конкурс на меморіал Небесної сотні і Музей революції — в ямі на Інститутській на місці виставкового павільйону. Там території достатньо, щоб розмістити і «Агресію Росії».
А з іншого боку, наближається столітня річниця битви під Крутами. От там би і розмістити третю чергу меморіалу, присвячену героям АТО. Можна було б відлити дзвони відстріляних гільз, привезти єжи і тетраподы з блокпостів. Але цей меморіал знаходиться у віданні Міноборони, а там не було з ким розмовляти. Міноборони проявило ініціативу до сторіччя битви під Крутами — як мені розповіли, за 600 тис. грн, які виділили на цей захід, пофарбували паровоз... А конфлікт далі вже нікуди посилювати.
— Як ставитеся до тотальної декомунізації?
— Потрібно молитися, щоб лоб не розбити. Леніна, звичайно, не шкода. А ось чому мою розпис в готелі «Мир» затягнули плівкою, неясно. І там немає колосків або серпів, а летять коні і люди. Якщо так підходити до декомунізації, то і вдома слід посносить.
— Чи подобається вам ідея облаштувати Музей окупації СРСР на ВДНГ, куди будуть звозити пам\'ятники?
— Те, що пропонує В\'ятрович, буде не декомунізація, а, навпаки, пропаганда комуністичної ідеї. Павільйони побудовані в розпал комунізму, це сталінська архітектура. У мене давно була ідея звезти всі ці пам\'ятники в Чорнобильську зону, і її багато людей підтримують. Нехай пам\'ятники там стоять і пильнують станцію ім. Леніна. — Багато суперечок щодо Арки дружби народів на схилах Дніпра, Батьківщини-матері і навіть щодо Вічного вогню, який періодично гасять вандали. Основний посил — це символи СРСР, вони спотворюють київський ландшафт...
— Була ідея присвятити цей вогонь не тільки загиблим у Другій світовій, а всім, хто склав голову за Україну, в тому числі і бійцям, які загинули в АТО. А дати поставити 1918-2018. Дай Бог, щоб на цій цифрі війна закінчилася. Я створив такий проект, але його відклали. Що стосується Арки дружби народів, я б її перейменував.
У 2005 році я розробив проект реконструкції Українського дому, в якому від Володимирської гірки в парк біля арки вів би скляний міст-труба з виходом до лялькового театру. По ньому можна було б навіть велосипедом їздити. Отримав за нього премію. А зараз схожий проект мосту виграв конкурс. Його представили ті ж люди, яким довірили другу чергу Меморіалу жертвам Голодомору.
— Думаєте зараз у Києві є «улюблені» архітектори?
— Я не цікавився. Напевно, є. Тільки що зараз будують? В основному житлове будівництво. А ось будівельні компанії «улюблені» точно є.
Категория: Новости
Художник Анатолій Гайдамака: Музей Голодомору переплутали з фітнес-центром
